- тупорилий
- —————————————————————————————тупори́лийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
тупорилий — а, е. 1) Який має тупе, широке рило, тупу, широку морду. 2) перен., зневажл. Нерозумний, некмітливий, дурний. 3) розм. Який має тупу, широку передню частину (про предмет) … Український тлумачний словник
алігатор — а, ч. Тупорилий крокодил, що водиться в Америці та Південному Китаї … Український тлумачний словник
тупорилість — лості, ж. Абстр. ім. до тупорилий … Український тлумачний словник
дурний — I (розумово обмежений), нерозумний, відсталий, недотепний, тупий, тупоумний (також який виражає деяку розумову обмеженість, тупість), дурноголовий, пустоголовий, твердоголовий, тупоголовий, дубоголовий, безголовий, безмозкий, дурнолобий,… … Словник синонімів української мови